Поради психолога
#Стоп Булінг
Булінг (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному,
економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.
Типовими ознаками булінгу (цькування) є:
- систематичність (повторюваність) діяння;
- наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);
- дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.
Тобто, законодавчо визначене поняття булінгу не стосується виключно дітей, а охоплює всіх учасників освітнього процесу.
Які є види булінгу ?
Людину, яку вибрали жертвою, намагаються принизити, залякати, ізолювати від інших різними способами. Найпоширенішими видами булінґу є:
- фізичний (штовхання, підніжки, зачіпання, бійки, стусани, ляпаси, нанесення тілесних пошкоджень);
- психологічний (принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, міміка обличчя, поширення образливих чуток, ізоляція, ігнорування, погрози, жарти, маніпуляції, шантаж);
- економічний (крадіжки, пошкодження чи знищення одягу та інших особистих речей, вимагання грошей);
- сексуальний (принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська та образи сексуального характеру, зйомки у переодягальнях, поширення образливих чуток, сексуальні погрози, жарти);
- кібербулінг (приниження за допомогою мобільних телефонів, Інтернету, інших електронних пристроїв).
Як розпізнати стрес у дітей, викликаний насильством
- дитина часто скаржиться на погане самопочуття під час занять;
- замикається в собі, уникає друзів, самоізолюється або ігнорує конкретних дітей;
- втрачає інтерес до навчання та іншої діяльності, має низьку успішність;
- не довіряє одноліткам і дорослим, має низьку самооцінку, невпевнена в собі;
- не здатна концентруватися на виконанні завдання, неуважна, забудькувата;
- постійно або часто перебуває у стані тривожності, напружена;
- боїться гучних звуків і різких рухів, ляклива;
- постійно або часто має поганий настрій, пригнічена, або, навпаки, гіперактивна, дратівлива, агресивна;
- має різкі й безпричинні перепади настрою;
- губить або псує особисті речі та приладдя;
- часто з’являються синці на тілі;
- не пояснює причини вищеописаних станів і поведінки або вигадує пояснення.
Куди звертатися у випадку насильства
Педагогам важливо знати та надавати інформацію дітям та дорослим, куди вони мають звертатися по допомогу у випадку проявів насильства.
Зокрема до:
- поліції;
- центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;
- управління сім’ї та молоді районної, міської чи обласної держадміністрацій;
- громадських організацій, які надають допомогу жертвам насильства; психолога, соціального педагога, вихователя тощо;
- близької людини;
- «гарячих ліній».
На які «гарячі» лінії» телефонувати та які послуги отримати
Безплатні «гарячі» телефонні лінії: національна «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства — – 0 800 50 03 35 та 11 61 23 (безплатно з міських телефонів), 386 — для абонентів Київстар, Водафон; – 0 800 50 02 25 та 11 61 11;
Омбудсмен з прав дитини в Україні Микола Миколайович Кулеба:
0 44 255 64 50;
єдиний телефонний номер системи надання безплатної правової допомоги: 0 800 21 31 03. Особам, які постраждали від насильства, і зателефонували на «гарячі лінії», нададуть: інформаційні консультації — інформація про організації та установи, до яких можна звернутися у конкретній ситуації, перелік документів, які необхідно підготувати для звернення тощо; психологічні консультації — поради та підтримка психолога анонімно по телефону; правову допомогу — консультації та рекомендації юристів щодо конкретної ситуації, поради про правильне складання необхідних документів тощо.
Як успішно пройти адаптацію дітей
до умов ДНЗ
ПОРАДИ ПСИХОЛОГІВ, ЯКИХ ВАРТО ДОТРИМУВАТИСЯ ПІД ЧАС ПАНДЕМІЇ
Ми з вами зараз переживаємо непрості часи, які, безсумнівно, увійдуть в історію. В один день ми «увімкнули» режим карантину і тотально переглянули свої плани на найближче майбутнє.
Зараз ми переживаємо не тільки карантин, а ще й стрес через передчуття тяжких подій, і це абсолютно нормальна реакція на таку ситуацію. Страх – це соціальна емоція, яка може розповсюдитись подібно до вірусу, підкорюючи тисячі людей.
Як врятуватися від ПАНІКИ у період пандемії:
· Перше, що потрібно зробити, – перервати ланцюжок «страх – адреналін – страх». Страх лише ускладнює епідемію. При виникненні страху адреналін мобілізує внутрішні резерви організму, у зв’язку з чим дістав назву «стресового» гормону. Біологічна дія адреналіну значною мірою подібна до ефектів збудження симпатичної нервової системи — посилює ЧСС і силу серцевих скорочень, підвищує тиск крові, розширює капіляри, послаблює гладкі м’язи бронхів, кишок і сечового міхура. Встановлено, що адреналін є медіатором, що опосередковує дію симпатичної нервової системи у ссавців ( у людини, у тому числі). Механізм впливу адреналіну на метаболічні процеси реалізується через аденілатциклазну систему. Синтез адреналіну в організмі здійснюється за такою схемою: тирозин → ДОФА → дофамін → норадреналін → адреналін.
· Постійний моніторинг «що ж ще страшного сталося?» позбавляє нас можливості бачити, а що хорошого відбувається навколо. А навколо весна, сонце, квіти, аромати, посмішка синочка чи дочки, внука чи внучки…
· Кожен українець повинен оцінювати інформацію про перебіг епідеміологічної ситуації в країні максимально об’єктивно і не піддаватися страхові. Потрібно задуматися над ситуацією і допомогти іншим. Або, як мінімум, поставитися до отриманої інформації більш аналітично і тверезо.
· Пошукайте тематичні спільноти, які позитивно і з гумором описують ситуацію. Хіба ви не помічали, якщо цікавитеся певною інформацією в Інтернеті, то через деякий час саме ця інформація «вилазить» вам у стрічку новин…
· Важливо зрозуміти, що панічна атака починається від миттєвого потоку думок. Думка про те, що «я вийду з дому, на мене хтось чхне і я заражуся, тоді я можу померти» викликає паніку. Тому важливо зрозуміти, яка думка запускає тривогу.
· Дуже добре допомагають розслабитися та відволіктися від проблем прослуховування музики, танці, малювання, шиття, вишивання, hand made і т.і.
· Фізичні навантаження. Коли ти отримуєш фізичне навантаження, воно наче витискає моральне, а під час силового тренінгу виділяється гормон щастя – ендорфін. Щодо фізичних вправ, потрібно завжди дотримуватися балансу — кардіо, силових вправ, вправ на розтяжку, а також вправ на координацію. Якщо ви взагалі раніше регулярно не займалися спортом, то базова загальна зарядка — 20-25 хвилин, з бігом на місці і присіданнями — дасть непоганий результат. Головне — регулярність.
· Робіть щодня дихальні вправи. Це допоможе запобігти панічним атакам та зменшити стрес, коли таке стається. Крім цього, можете спробувати освоїти практику медитації, що також допомагає заспокоїтися та брати під контроль ситуацію.
· Корисно гуляти і дихати свіжим повітрям, щоб насичувати організм киснем. Це важливо не тільки для органів дихання, але і для кровообігу (не обов’язково виходити туди, де є люди, краще йти у ліс, парк, озеро і т.і.). Якнайбільше бути на сонці.
· Використовуйте гумор при небезпеці виникнення й на ранній стадії розвитку паніки, який сприяє зняттю панічної напруги.
Пропонуємо вам декілька порад щодо організації навчання та відпочинку дітей під час карантину:
- Ранок нехай починається як зазвичай у робочі дні. Організуйте сніданок, вранішні гігієнічні процедури, ранкову гімнастику. Це дисциплінує дитину і вас.
- Плануйте день разом із дітьми. Розподіляйте час таким чином, щоб робота (читання, виконання завдань і вправ) та відпочинок були в співвідношенні 40 хв. занять /20хв. відпочинку. Обов'язково слідкуйте, щоб діти не залишалися надовго без активного відпочинку.
- Учіть дітей плануванню: на аркуші паперу записуйте обов'язкові справи, які треба виконати, а також розробіть спеціальну систему заохочення. Нехай діти пишаються своїми виконаними справами.
- Слідкуйте за графіком освітнього процесу, не допускайте відставання, адже надолужити прогаяне буде важче.
- Допоможіть вашій дитині, якщо у неї щось не виходить, підтримайте.
- Хваліть дітей за виконану роботу. Діти завжди націлені на конкретний результат.
- Провітрюйте кімнату, створіть умови для активного руху: нехай діти рухаються під музику, танцюють, роблять гімнастичні вправи, дихальну гімнастику.
- Дозволяйте у визначений час спілкування онлайн. Лист або дзвінок другу та вихователю стане в нагоді. Приємне спілкування й корисна порада допоможуть вирішити будь-яке завдання.
- Пам'ятайте, що педагоги завжди готові поспілкуватися з вами та вашими дітьми в різний спосіб, надати консультацію чи практичну допомогу.
- Звертайте увагу на домашні завдання як навчальний інструмент до самостійності, а не покарання.
Ідеї для проведення корисного дозвілля з дітьми:
• Настільні ігри неодмінно мають захопити вашу дитину. Їх варто обирати за віком. Лото, «ходилки-бродилки з кубиком», пазли будуть цікаві для дітей.
• Заняття для розвитку теж будуть доречні. До цієї категорії можна віднести розмальовки, ліплення з пластиліну. Звичайно ж, такий вид діяльності сприяє розвитку творчих здібностей.
А ще можна запропонувати дитині виготовити фотоколаж сім’ї. На великому аркуші паперу можна намалювати велике дерево, на гілках якого приклеїти фотографії членів сім’ї. Таке заняття неодмінно сподобається вашій дитині.
• Хатні справи. Долучайте дітей до домашньої роботи – їм цікаво, для вас - хоч і невелика, а все ж допомога. А головне дитина буде зайнята. Можна разом помити посуд, приготувати смачну страву або полити вазони. А ще можете разом з дитиною посадити якусь рослину в горщик та стежити за її ростом.
• Звичайне читання перетворіть у гру. Після прочитання казки або оповідання спробуйте разом з дитиною влаштувати за її мотивами домашній театр. Цікавим для дітей буде також театр тіней. Для цього необхідно встановити настільну лампу біля стіни і руками показувати фігури тварин.
Кожним мамі та татові корисно задавати собі одне запитання: «Коли моя дитина підросте і буде згадувати своє дитинство, що вона буде пам’ятати?» Відповідаючи на це запитання кожен повинен зрозуміти, чи правильно дитина проводить своє дозвілля. Зрозуміло, що батьки, які прийшли з роботи, не завжди можуть активно проводити з дитиною час. І телефон для батьків інколи є рятівним. Але пам’ятайте, що діти дуже швидко виростають. Тому шукайте скрізь балансу – аби був час і для себе, і для дитини.
